Матеріали по роботі

Майдан душі

Презентація   книжки   місцевого  поета Ярослава   Григоровича   Гиця

Звучить  пісня „Волинь” (запис)

Вірш «Мій край» ст.122Василюк

    Ці ліричні рядки, сповнені любов’ю до рідного куточка належать перу нашого земляка.  Волинська  земля зодвіку  багата і природними і духовними  джерелами, щедрими  на працю й добро, талановитими людьми.

     І сьогодні у нашій  рідній  школі свято. Свято  поезії. Усі  вірші, які  будуть  звучати належать перу нашого земляка Ярослава Григоровича Гиця.

«Співуча Бужанка»

     Наша земля – Волинська. Вона красується  своїми  вишневими садам, квітучими долинами, зеленими  лісами, голубими озерами. Та найбільше її багатство  - люди, працьовиті, талановиті. Для кожної людини – найрідніша та земля, де ти  народився, де пройшло  дитинство. Ця земля найсвятіша, найдорожча  серцю. І ніколи  людина не в змозі забути цього. Куди б не занесла її  доля, душа рветься до рідного. Провідне  місце  серед великих людей Бужанки  сучасної  посідає  творчість Ярослава Гиця

1. «Маленька батьківщина» (На фоні вірша презентація про нього) ст. 90Форняк А

     Сьогодні у нас   чудова  нагода  познайомитися  із  новими віршами  земляка, учня  нашої  школи Ярослава Григоровича  і його  поетичною  збіркою „Майдан душі ”, яка побачила світ наприкінці 2016 року. Талант дається від Бога. Дається, аби змінити сей світ на краще. А заодно – і себе. Бо кожна, навіть найменша зміна у мікрокосмі відлунює змінами у чомусь значно більшому.

1. «Найбільша нагорода» ст. 81Тюхта А.

    2009 рік став визначним у житті Ярослава Григоровича Гиця. Побачила світ його  поетична  збірка „ Я сповіддю  стелюся на папір”. Пізніше була «Пісенна  пектораль Прибужжя»,  2010 рік -  «Байки з натури», 2014 рік -  «Нев’янучий цвіт  України» і 2016 рік «Майдан душі»

      Олесь Гончар сказав: «Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній».

     Поезія… Хто не був  зачарований нею. Це душа народу. Це  безмежне поле, засіяне зерном історії і заквітчане  людськими  надіями. Це  любов до  Вітчизни і ненависть до ворогів.  Поезія – це трепетне серце народу, його душа і його  крила. Вона пахне  весняними  дощами, синіми  льонами, запашними  чорнобривцями, материнськими  теплими  долонями. Вона непідвладна часу. 

1. «Мої вірші – це спів душі» ст. 36Лучко А.

Збірка «Майдан душі». Чіткої структури по розділах немає, вірші переплітаються, але хочеться виділити те, що найбільше впало в око, заворожило.

Життя дається людині від Бога, воно неповторне, тому потрібно так його прожити, щоб залишити по собі вагомий слід. Так вважає і наш автор.

1. « Сутність щастя» ст. 77Павловська А.

2. «Щоб свічі не задули вітри» ст. 24Киричук Н.

3. «Твій шлях» ст. 23Собчук Т.

     Ми прийшли на цю землю, щоб жити, працювати, розвиватися, творити. Але ніколи не забуваймо про те, що кожен із нас і всі ми разом узяті — невід’ємна частинка матінки — природи. Без неї ми ніщо, бо обійтися ніхто з нас не може ані без води, ані без повітря, ані без Сонця, ані без її щедрих дарів, якими вона нас годує. І не можемо ми протистояти її силі, особливо коли вирують природні стихії. 

    Можливо саме тоді людина і відчуває свою слабкість і нестримну силу природи. Та світ навколо нас такий чарівний, таких квітучий і радісний, що людині, особливо поетичній, хочеться   захоплюватись ним, прислухатись про що співає Земля.Чарівна волинська природа.  Саме вона надихала і надихає не одного співця. Неодноразово бачу, як Ярослав Григорович поспішає в поле, де зеленіє озимина, чи на пшеничний лан, в ліс, де розцвітають первоцвіти, чи просто до озера. Напевне, від природи він черпає своє натхнення, щоб пізніше вилити це  все на рядки.

 

Вірші про природу

1. «Весно, весно» - Савчук Д

2. «Щедреліто» - Кліцук К

3. «Блаженство літа» -Тюхта І.

4. «Картина осені» - Поліщук В.

5. « Пора золота». – Поліщук І.

6. Про зиму  - Гиць С.

 

     Змінюються часи і влада, змінюється життя і людський світогляд. Але незмінними залишаються найвищі істини, незмінною лишається людська потреба любити. Нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій незгасним вогнем горить священне і нездоланне почуття любові. Тема любові є насправді вічною темою, що ніколи не покине ні літератури, ні мистецтва взагалі. Чому так? Бо люди закохуються, і це почуття перевертає їхні душі, оновлює їх, очищує, окриляє. Звісно, поети, люди творчі, чуйні та відкриті, не можуть оминути цієї такої високої і такої земної теми...

     Про кохання, найкраще з почуттів, дарованих людині Богом, сказано багато щирих, захоплюючих слів, створено найчудовіші картини, складено найліричніші мелодії.

     Світлі почуття одухотворюють людину, роблять кращим і змістовнішим її життя, наповнюють світлою, ніжною радістю, дарують красу неперевершеності..

    Кохання — це той прекрасний  цвіт  папороті, який шукають усі, та, на жаль, знаходить далеко не кожний...

     Кохання — одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Його сила облагороджує, робить людину добрішою і кращою, спрямовує на величні діла і героїчні вчинки, а іноді змушує тяжко страждати. Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково “пише” свою неповторну історію кохання.  Є такі ніжні поезії і у нашого автора.

 

Вірші про почуття

1.«Літня нічка» - Ананієв Н.

2. «Снігами замело» - Ляхман І.

     Уже три  роки минуло як на Майдані загинули Герої Небесної сотні, та  ми знову не можемо спати спокійно,  знову гинуть найкращі українці, цвіт нації.  Громадяни нашої країни,  не задумуючись  пішли боронити кордони держави. Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки.

Славними  рядками в книгу української історії вписано героїчний подвиг Небесної Сотні та воїнів АТО, що полягли за незалежність і цілісність Матері  - України. І серед тих, хто вписував цю історію – Ярослав Гиць. Твори, у яких описано події на Майдані, про АТО увійшли до збірки «Майдан душі». Він неодноразово був на Майдані, бачив усе, що відбувалося, пережив хвилюючі моменти.. А ще син Олег був на Сході, захищав нашу державу.

Листопад 2013…Київ… Майдан Незалежності…Тут зібралася велика кількість людей із усіх куточків України: молодь, студентство, які приїхали підтримати європейський курс України та захистити євроінтеграційні прагнення українського народу та сприяння підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Ці  трагічні події своїм кривавим помахом об’єднали роздвоєний, але такий рідний народ. У серці кожної людини проснулась пісня солов’я, немов ті ангели скривавлені, ми віддамо свої життя: за мир і волю України, за долю матері – землі…

Українців залишила байдужість. Кожен громадянин слідкував за подіями, які розгорталися на Майдані. Люди їхали до Києва, поспішали на допомогу своїм побратимам:  везли продукти харчування, теплий одяг, ліки. Яка міцна дружба, яке розуміння об’єднувало людей!

Та вдарив  грім. Невже брат на брата підніме руку? Та піднялася «братня рука», і пролилася кров. Війська, що мали нас охороняти, без жалю розстрілювали народ, калічили його.

 

1. «Дим Майдану» - Гордієнко А.

2. «Ангели небесні» - Форняк А.

3. «Славень» - Кравчук К.

Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!» На нашу рідну землю прийшло нове лихо -  біль утрат в зоні АТО. Уже  три роки  ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Багато наших земляків, наших односельчан були і є на сході України, в зоні АТО. Ті хто були, слава Богові повернулися живими. Серед них і син Ярослава Григоровича – Олег. Ця болюча тема знайшла відображення у поезіях.

1.  «Етюди війни» - Конотопчик О.

2. «Духовний сад» - Юзюк І.

  Пречиста   блакить ясніє у безмірній високості України, як праведна душа народу. Веселковою барвою розлилася вона в небесах віковічним знаменом, на якому палає золото сонця, мов святий німб. Ні, немає на світі кращого неба, ніж небо України. Найбільша мрія кожного українця, щоб те небо стало мирним.

     Високе, мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної землі-матінки.

     Подивимось на синє небо і думкою, як у тій чудовій-пречудовій пісні, полиньмо аж до сонця і зірок, і гляньмо на трепетну землю – і тоді відкриється нам на зелено-голубому лику планети край, що нагадує собою серце, – Україна!

      Як нема кращого неба, ніж небо України, так і немає для нас кращої землі, ніж наша Україна! Остання збірка Ярослава Григоровича і носить назву «Нев’янучий цвіт України». Багато віршів присвячено нашій рідній землі, нашій багатостраждальній Україні.

Вірші про Україну

1.«Нічна молитва» - Гончарук Л.

2. «Єднаймось, мої браття дорогії»- Форняк А.

3. «Честь Майдану» - Лучко А.

 

 

Слово надаємо:

1.

2.

3.

Звичайно, ще  запрошуємо до слова автора збірки «Майдан душі» Ярослава Григоровича Гиця.

     Щасливий той, хто  чує і розуміє  мову  рідної  землі, її  щире тепле слово, чує  ласкавий голос. Ніколи  така  людина не буде зубоженою і знесиленою, нікому вона не поступиться своїм  щастям, ніхто не зможе  її  скорити, подолати. І така  людина не стане  байдужою, не зачерствіє  її  серце, довіку вона служитиме  народові – і в тому служінні   черпатиме  цілющу  незбориму силу.

Пісня «Рідна  Бужанка»